Давайте обсуждать по очереди конретный аспект ОУН и УПА
http://www.ukrlife.org/main/evshan/upa_naukovo.htm Это заключение правительственной комиссии историков Украины об УПА.
Давайте его обсуждать.
Но по порядку. Там около 15 параграфов. давайте обсуждать, но по очереди, по одному. Ссылок на документы нет, но здесь оч. сильное обобщение. Так не нужно, например, ссылки, что немцы напали на СССР в 1941, эт и так всем известно.
Цитата:Рубрика 2-га
Протистояння українських націоналістів і радянської влади в 1939-1941 рр.
Вторгнення СРСР в Польщу здійснювалося під виглядом "визвольного походу", покликаного врятувати життя і майно братських народів – українців і білорусів. Це зобов'язувало Кремль зробити вагомі поступки народам, звільнюваним від національно-культурної і релігійної зверхності Польської держави. Разом з тим всі національні організації цих народів були негайно знищені, а їхні лідери – репресовані. Під час довоєнної радянізації Західної України лише ОУН як нелегальній організації вдалося зберегти мережу своїх місцевих осередків.
27 серпня 1939 р. Провід українських націоналістів (ПУН) скликав у Римі 2-й великий збір ОУН, на якому головою організації обрали А. Мельника. Однак більшість крайовиків не визнала його лідерства. В лютому 1940 р. діячі крайової екзекутиви ОУН сформували у Кракові власний "революційний провід", визнали своїм лідером С. Бандеру і почали готувати на Волині і в Галичині антирадянське повстання. Ейфорія "золотого вересня" тривала недовго, і націоналісти розраховували, що масштабні репресії властей викличуть обурення народу і тим самим підготують ґрунт для антирадянського повстання.
Насправді, однак, передумови до повстання не визріли. Репресії, у тому числі у вигляді масових депортацій, справді були масштабними, але винищення всіх національних організацій призвело до атомізації тероризованого населення.
Слід зазначити, що у 1990-х рр. ряд російських, українських і польських істориків запровадили в обіг істотно перебільшені дані про масштаб депортацій. Ці дані базувалися здебільшого на розрахунках польських вчених, які працювали на Заході. Зокрема, в українських довідниках можна знайти такі дані про результати чотирьох депортацій з території західних областей України: лютий 1940 р. – 220 тис. осіб, квітень 1940 р. – 320 тис., червень – липень 1940 р. – 240 тис., травень – червень 1941 р. – 300 тис., а всього – 1 млн. 80 тис. осіб. У популярній "Історії України" проф. Владислава Серчика, яка вийшла третім виданням у 2001 р. польською мовою у Вроцлаві, вказано, що з території Західної України і Західної Білорусії було депортовано понад мільйон осіб, з них до 60% поляків, 20% євреїв і до 20% українців та білорусів.
Проте у 2000 р. в науковий обіг увійшли зменшені дані. Комісія експертів, яка за завданням Міністерства юстиції Польщі опрацювала російські архіви, дійшла висновку, що на території Західної України і Західної Білорусії радянські репресії 1939-1941 рр. охопили 473,1 тис. громадян Другої Речіпосполитої. Військовополонені та інтерновані становили 43,1 тис. осіб (серед них – жертви гучної "катинської справи"), заарештовані на східних кресах – 110 тис. (серед них – розстріляні в тюрмах за останню декаду червня 1941 р.), депортовані на Далекий Схід і Північ СРСР – 320 тис. осіб1.
Хоч наведені дані про кількість репресованих істотно поступаються попереднім завищеним оцінкам, їх порядок – сотні тисяч – свідчить про гостроту політичного напруження в західних областях УРСР. Націоналісти не спромоглися підняти повстання, але перебували в стані війни з радянським режимом. Тому після нападу Німеччини на СРСР ОУН активно виступила на боці вермахту, розгортаючи передусім диверсійно-підривні і розвідувальні дії в тилу Червоної армії. Ветерани Радянської армії пам'ятають, що їм стріляли в спину, і нагадують про це тепер. Це тим більш трагічно з огляду на те, що приєднання Західної України до Радянського Союзу одночасно було возз'єднанням українських земель. Але не треба забувати, що це було возз'єднання "по-сталінськи".
В интернете много переводчиков и словарей украинского. Если что можно спросить у меня.
(Добавление)Вот как пишется на сайте (почему нет ссылое): ссылки на документы указуются если они отсутствуют в монографии "Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія. Історичні нариси". К., 2005.
Эту монографию я не видал пока. Да Бог с ней. Хоть это обсудим.
Страниц: 
Бандера, Степан Андреевич (1909—1959) - патриот Украины и лидер с большим будущим потенциалом или националист без реальной возможности улучшить жизнь людей? (Прочитано 187126 раз)