Богдан М писал(а) 26.08.2017 :: 21:12:45:Кассий писал(а) 26.08.2017 :: 21:08:26:В труде М. Фасмера и научной статье В.М. Живова есть указания, что слово "особа" является заимствованием из польского языка (полонизмом).
В украинском языке ?
Безусловно, полонизм "особа" есть в современном украинском языке. Процитирую отрывок из монографии профессора М. Мозера о книге "Букварь языка славенскаго чтенія учащымся въ полезноє руковожденїє" (1819 г.), изданной в габсбургской Галиции.
"Іще далі відбігають від церковнослов’янської норми подані слідом «Акты»:
Актъ скрухи, или жалѣнїє за грѣхи. Гсди Іисе Хрсте Спасителю мой, который для мене грѣшнаго окрутне на Крестѣ замордований єстесь, люблю Тя надъ всю тварь: для тебе токмо самаго жалую всѣмъ сердцемъ моимъ, жемъ Тебе Бга и Сотворителя моєго образилъ. Ненавижду для милости твоєя всѣхъ грѣховъ моихъ: маю статечную волю при помощи твоєй, николиже согрѣшати противо Тебѣ Гсду Бгу моєму. […] ‒ Актъ вѣры. Вѣрую Гсди Бже мой, Тебе быти єдинаго, въ трїєхъ особахъ Бга Оца, и Сна, и Стаго Дха. Вѣрую яко вторая особа Снъ Бжїй будучи Бгомъ, стался человѣкомъ, то єсть: злучилъ натуру Бжую съ натурою члвѣческою. […] Паки вѣрую сїя вся, яже вѣровати повеливаєтъ Стая соборная и Апостолская Црковь, сїє же все для того єдине, же Ты Бгъ правдивый и неомылный въ обявленїяхъ своихъ, вся мнѣ до увѣренїя подалъ єси. […] ‒ Актъ любве. Гсди Бже мой, люблю тя отъ всего сердца моєго, отъ всея души моєя, отъ всѣхъ силъ моихъ, отъ всего себе самаго, и болше, для того єдине, яко Ты Бже єстесь нескончоне добрый [там-таки,
46‒48].
У цих уривках трапляється ціла низка українізмів і полонізмів. Варто звернути увагу на цілковито польські форми
замордованый єстесь,
нескончоне,
кольвекъ та ін., часто вживаний у староукраїнській мові сполучник
же,
збережені в українській мові до сьогодні полонізми особа,
образилъ, щиро український дієприслівник
будучи тощо. Щоправда, ці елементи безпосередньо сусідують з архаїчними церковнослов’янськими формами на взір
подалъ єси,
яко,
азъ,
аще,
такожде,
ненавижду та з дієприкметником
будущїй.
Відтак, після заголовка «По семъ отпустную пѣснь Престыя Бдцы», знову натрапляємо на чисту церковнослов’янську мову, що нею подано кілька молитов і церковних пісень, а також (під окремими титулами) ‒ «Молитвы предъ обѣдомъ», «Благодаренїє по обѣдѣ», «Молитвы предъ вечерею», «Благодаренїє по вечери» й нарешті «Молитвы на сонъ грядущымъ» [там-таки,
49‒57].
Услід за цим ідуть «Должности яже, всякъ человѣкъ пришедши до совершеннаго разума, да бы былъ спасенъ; иматъ вѣдати и вѣрити», де мова ще раз міняється, знов-таки з огляду на катетехитичний зміст викладу. Після заголовка стверджується:
а. Же єсть єдинъ Бгъ, б. Же Бгъ єсть справедливый судїя, который за доброє надгорожаєтъ, а за ѕлоє караєтъ, в. Же три Бжїи особы єдного существа, и єдной натуры суть: Бгъ Оцъ, Бгъ Снъ, Бгъ Дхъ Стый, сїєсть: єдинъ Бгъ въ трїєхъ особахъ […] [там-таки,
58‒59]
9
.
Продовження має такий вигляд:
Єще же повиненъ каждый Хрїстїанинъ научитися: а. Сѵмволъ вѣры, то єсть: Вѣрую въ єдинаго Бга. в. Млтву Гсдню, то єсть: Оче нашъ: якоже и Бдце Дво, г. Десять Заповѣдей Бжїихъ, и пять Заповѣдей Церковныхъ, д. Седмъ стыхъ Сакраментовъ, е. Науку о справедливости Хрїстїанской [там-таки:
59].
Спершу подано десять заповідей, причому по-церковнослов’янському (хоча
Не чужоложъ містить полонізм) [там-таки:
59‒60]. Утім, у наступних догмах знову проступають явні ознаки простої мови. У частині, затитулованій «Седмъ Сакраментовъ отъ Хрста Гсда постановленныхъ: Крещенїє, Мѵропомазанїє, Еѵхарїстїа, тоєсть: Тѣло и Кровь Гсдня, подъ особами хлѣба и вїна, Покута, Помазанїє святымъ Елеємъ, Капланство, Малженство», особливо впадають в очі
полонізми особа,
покута,
капланство та
малженство, які віднаходяться в польській версії «Римо-католицького катехизису для наймолодших дітей» Йоганна Іґнаца фон Фельбіґера
10
, що на ньому здогадно могли взорувагися «Должности».
9
То є загальнопоширені формульовання в українських катехизмах. Відповідне місце в «Катихисмі малому» Івана Могильницького, ще ближче до говірної мови, зайвий раз це підтверджує: “Же єсть єдинъ Бгъ, Же єсть судїя справедливый, который за доброє платить, а за злоє карає, Же суть три особы Божїи, и єдну маютъ натуру” [Могильницький 1834:
22].
10
То була складова частина Фельбіґерової «Абетки», виданої 1765 р., де можна прочитати: “Siedm Sákrámentow Swiętych, 1) Chrzest. 2) Bierzmowánie. 3) Ciáło у Krew Páńska. 4) Pokutá. 5) Ostátnie Oleiem Swiętym námaszczénie. 6) Kápłáństwo. 7) Małżeństwo” (FELBIGER 1765:
12]. У давніших катехизисах словом
покута пояснюється
покаянїе; трапляється в них і
малженство; але
капланства немає [див. Три українські катихизми 1990:
213]. Принагідно складаю подяку професорові Гельмутові Кайперту з Бонна, який привернув мою увагу до Йоганна Іґнаца Фельбіґера як автора, на чию продукцію варто зважати, розглядаючи, зокрема, й низку “руських” видань, що для них вона могла була послужити зразком" [Два «руські» (українські) букварі з підавстрійської Галичини та їх мовна концепція. Пер. з нім. С. Вакуленко // Мозер М. Причинки до історії української мови: Монографія. Вид. 3-тє, перегл. і поправл. / За заг. ред. С. Вакуленка. Вінниця: Нова Книга, 2011. С. 398‒399].
Страниц: 
Галицкая Русь под властью Габсбургов (1772-1918 гг.) (Прочитано 456247 раз)